Стояла калина
У гарнім садочку,
Між яблуньок білих,
У тихім куточку.
Такая вже мила,
Така вже красива,
Як та молодая
Дівчина вродлива.
До тої калини,
Як сонечко встане,
Малий соловейко
Щоранку нагряне.
Присяде на гілці
Та так заспіває.
Та пісня усюди
Так ніжно лунає.
Послухаю пісню
Малого такого.
Немає на світі
Миліше нічого!
Але тої ночі,
Проклятої ночі!
Піднялася буря,
Заплакали очі.
Дівчини-калини
Заплакали очі.
Покапали сльози
На землю дівочі.
Зломила та буря
Калину прекрасну.
Звалила на землю
Дівчину нещасну.
Як сонечко встало,
Маленький літає.
Калину кохану
Повсюди шукає.
Побачив її він -
Та як заридає,
Присів коло неї,
Та вже не співає.
Блага допомоги,
Та вже не поможеш.
Пропала калина.
Нічого не зробиш.
Немає калини,
А він все літає
Та долю тяжкую
Свою проклинає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301868
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2011
автор: Владислав Похилый