Виливаюся в стакан….
хтось буде запивати сльози…
Жадібно ковтками притуплювати крик …
А я лишусь вином червоним,
на декілька годин,
в чиїйсь життєвій прозі…
І на завтра буду новим,
все ж тим самим алкоголем,
з чиїмсь болем,
лікувати душу,
я ж не лікар,… але мушу…
ШкодА…
моя, не підлягає лікуванню,
і винити тут кохання
немає підстав,
я пропав…
і на біле простирадло,
виллявся з стакану…
А ти стала… білизнОю…
Розчинився у тобі,
тепер чистий до безтями…
я уже не пляма...
й ми у двох з тобою...
Ще ж не пізно…правда? Чи…ще рано?
Вибач…просто надто довго
гоїлися рани…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301630
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2011
автор: Юра...