Брось зажимать рану! Позволь полностью вытечь теплой моче здравого смысла из вен и артерий твоих, а затем хлебни горячей жертвенной крови.
.........................................................................................................
Бажані кольори й моменти сонячних опіків,
Загубились в старому, обшарпаному ганчір’ї,
В улюбленій осені…
Через десять хвилин обв’яже мотузкою шию,
Так і скінчилась вона – десятихвилинна.
Ти народишся цієї осені виключно із-за моєї дурості,
І його відповідального рішення.
Ти народишся, здається в жовтні,
Твоя мама народиться також, уже вкотре.
Ти обов’язково будеш, мати найгарніше ім’я на світі,
Так, як твій тато, його скроні, його неймовірні руки
І очі…
Ти народишся виключно із-за моєї дурості…
Ми навчимося разом ходити,
Разом будемо жити, вчитись…Ти будеш найкращим,
Будеш схожим на тата.
Ти народишся після ночі його відповідального рішення,
Ти будеш жити виключно із-за мого бажання,
Ти помреш виключно із-за своєї мудрості,
І я ніколи про це не дізнаюсь…
Ти народишся виключно із-за моєї дурості,
Але я з нетерпінням чекаю приходу цієї
Десятихвилинної
Осені...
Ти будеш для мене вічним!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301422
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 21.12.2011
автор: Ваньоха Р.