Сліпий художник малював портрет
Настільки милої й невинної дівчини,
Що очі зрячого вбачали в нім дитини
Живий, хоч і тендітний силует.
Плечами вниз звивалося волосся,
Іскринки білі сипались з очей.
Комусь колись невинно так здалося,
Що то не іскри, а зірки ночей.
Тендітні губи кольору малини,
Рум'яні візерунки на щоках.
Вона зовсім не схожа на людину,
Вона - жива ікона у думках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301280
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.12.2011
автор: Monastasya