Не відай волю – відай долю,
Бо доля Богом надається
Та одинаком пізнається
У черзі радощів та болю.
Не відай долю – відай волю,
Бо що таке життя без волі?
Це плазування в чистім полі,
Це низка страху та недолі.
…Я пробираюся крізь хащі
Свого життя й життя чужого,
Не зупиняючись нізащо,
Кудись біжу, біжу прожогом,
Але у захваті сваволі
Я лементую: Боже, Боже!
Дай трохи долі, трохи волі,
А ліпше стільки, скільки зможеш!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301144
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.12.2011
автор: Konst