Я не буду більше просити пробачення,
Я не хочу тобі дарувати примарні надії.
Ми забудем,як сон,наше перше побачення,
Коли такими близькими були усі мрії.
Спали вірші,що я писав для тебе,
Зітри ті фото,де щасливі і веселі,
Я не з’явлюся знов в твоїй оселі.
Тепер ми вільні,наче небо.
Я не буду більше просити пробачення,
Я не хочу тобі дарувати примарні надії.
Все сказане давно не має значення,
А такими близькими колись здавались мрії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301000
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.12.2011
автор: Ендрю Мітін