Коли там угорі не вистачає світла
Дихати не має чим
Наші зябра перетворюються
На тягучий іній що повільно заковтується
нашими плавниками
тоді одним із шляхів як вбити невтомного самурая
залишається хіба що як крокувати вперед весело наспівуючи
The Dilinger Escape Plan
Cкільки ще доведеться тікати вперед
Від історії подалі ховатись
Битись як скручена щука
Відбиватись як останнє плем’я індіанців
Тих, які несуть світло,
Тих, що ховають зерна правди у себе поза ребрами
Небезпечний той ворог у кого не десять рук
А десять зубів
Змусь себе підвестись і просто прокричати
„Я люблю тебе свободо і готовий заради тебе все віддати навіть життя”
Збіднілий парадокс навіщо помирати у муках
Коли свобода і так залишиться не твоїм конем.
„Ламай ребра” – кільком сотням гієн не до снаги тебе здолати
навіть коли вся Земля перетвориться на суцільну руїну ти будеш жити
бо змушений ковтати м”ячі і відновлювати колообіг як Вічного жонглер
пам’ятай перемога - це не те що між руками це те, що вирване зубами
тридцять три дні війни ще тридцять три дні війни.
і довгоочікуваний фінал
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300970
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.12.2011
автор: ImmortalPsycho