Закували простір.
Забрали повітря.
У багнюці – роси,
І згіркли вітри.
Замість неба – просинь.
А то ще чого радіти?
Як посміла сміятись?
А в пеклі горіти…!
Ще не страшно досі?
Чи байдуже темряві світло?
По зів’ялих надіях -
потоптані квіти.
Не зима і не осінь,
А швидше –
Кінець світу.
То думки стоголосі,
Верніть, як було…
Світла!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300604
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2011
автор: fialka@