Якщо ти любиш без причини,
Чи віруєш поміж слова,
Тоді любов до Батьківщини
В тобі сердечно проросла.
Коли надієшся на краще,
Хоч факти кажуть навпаки,
І з кожним разом усе важче,
А ти тримаєш кулаки,
Тоді ти патріот з народу,
Ти добрий син і вірний брат.
В душі твоїй не буде зроду
Моментів підлості чи зрад.
Якщо живеш собі на втіху,
При цьому Богу не грішиш,
Ти – українець, з тих великих,
Хоч і про себе ще мовчиш.
Патріотизм – це не робота,
Це не театр і не стиль.
Це те, що десь живе глибоко,
До чого не дібрати слів.
Його не купиш, не примножиш
І звичкою не назовеш.
Лиш народитись серцем може.
Ця відданість не має меж!
І вишиванка – як частина,
Як скарб від пращурів – дідів.
Тепер – минулому данина,
Що йшла до нас споконвіків.
Нехай свідомість буде гола,
Але твереза і при нас.
Вона, немов сільська стодола,
Її не забирає час.
Та де б не був, куди б не звали,
Тебе твоя країна жде.
Що б твої очі не видали,
Патріотизм ніщо не гне!
26.01.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300524
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.12.2011
автор: mari4ka