Наздогнати хотіла сонце
В помаранчевому авто.
Поспішала, неначе конче
Необхідно це так було;
Я кричала до нього вранці
Що є духу й щосили так:
«Гей! Вітаю, протуберанці,
Вас і ваш запальний гопак!»
Я опівдні тягнулась вгору
З тінню злившись в одне на мить,
І даремність зусиль борола
Надбажанням увись злетіть!
Ще змагалася й після того,
Коли сонце пройшло зеніт, -
Відстань зменшилась і до нього
Вже рукою подать – привіт!
А надвечір, коли за обрій
Вже ховалась моя Зоря,
Прихопивши в мішок історій,
Мандрувати за ним пішла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300338
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2011
автор: руслана світлична