жовто стікає порожність з боязких опівнічних вікон
замкнЕних тому що не хочуть впустити зиму
пахне снігом… начасІ певно випити ліки
скрутитись у цифру 9… ембріону не буде зимно
криве люстро на завтра спаплюжать мою буденність
як я не прокинусь то все таки встану із ліжка
на заваді нікому не буде моя ехогенність
заварю собі кави… відкрию кватирку у місто
де лемент трамваїв шліфує пам’ять по рейках
допалю останню цигарку і піду пакувати валізку
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300223
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.12.2011
автор: Лана Сянська