Вона ходила боса
Квола
По траві
Травою дихала
На манівцях
Вважала цей простір це повітря
Ці гаї своїми.
Вона ходила боса квола
По землі
Та інколи вкривала
природні мури своєю цнотою
своїм волоссям
босніж бігала
купалася
губила їжу
та була щаслива
Вона кохалася в траві
З весною до нестями.
Гаї шуміли як шевченківські
пісні
Коли вона босоніж бігала травою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300115
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.12.2011
автор: ImmortalPsycho