Гірка сльоза скотилася додолу...
Вже майже ніч - зійшла зоря.
Блукав світами - шукав там долю,
Вернув додому - де суть моя.
Незмінно...мати спершись біля тину,
І погляд в даль, і мовчазні вуста,
Скорившись долі, виглядає сина:
Не зрадив сон та серця відчуття!
Щастя моє, ненечко, пробач!!!
Життя моє пробач, мої дороги.
Бо каюсь я, бо совість мій палач -
Я ниць впаду і зацілую ноги!!!
За те, що я не бачив твоїх літ.
І, що свої від тебе поховав!!!
За те, що вірив в марева політ.
Й життя, що ти дала я змарнував!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300024
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2011
автор: olya_lya