Сидіти на підвіконні висотою у 10 життів.
Хапати проміння пожадливим поглядом….
Сивий голуб крильми у небі залопотів,
Гнаний нещадним голодом.
а нам що… розфарбовую маркером будні.
І буде так, як десь, колись у когось вже було…
Самотні вулиці раптово стали людні.
І голубів десь вітром рознесло…
Р.s.
І було б так, як у середньовічному романі…
І він… вона… і кількадесят персон…
- О, ні! Щастя вам не личить, пані!
Підвіконня, самотні вулиці – ваш фасон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299988
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2011
автор: наталіса