Аркуш паперу і ручку візьмеш,
а може просто мобільний,
напишеш ти вірш або пісні куплет,
і виллєш у ньому весь біль свій.
Хтось поцінує, комусь не до смаку
твої творчі здобутки,
може ти й зовсім не вмієш писати,
може поетом тобі і не бути.
Чи навіть захочеш художником стати,
візьмеш кисті і фарби,
будеш натхненно думки малювати,
зібравши в гармонію барви.
І схочеш втекти від реальності ти
в намальований клаптик паперу,
пірнувши думками у інші світи,
поглянувши на просту сферу.
Ти створиш картину просту й зрозумілу,
чи може абстрактну, незвичну.
Хтось скаже тобі - малювати не вмієш,
та може лиш ти розумієш,
що це не малюнок і не куплет -
усе, що мистецтвом зоветься,
це крики розмиті солоним дощем
від стертих стежок твого серця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299951
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2011
автор: Марія Семенюк