Життя, як крила. .

Я  думала,  життя  як  крила,
Лиш  раз  даються  нам  з  небес.
Якщо  цей  шанс  уже  згубила,
То  більше  він  би  не  воскрес.
І  я  втрачала,  помилялась,
Літала,  де  було  не  слід.
Я  падала  і  піднімалась
На  протязі  десятиліть.
А  крила  тліли,  догорали,
То  від  удару,  то  від  сліз.
Всі  сили,  що  в  мені  зостались
Востаннє  вверх,  а  потім  –  вниз…
Життя  було,  а  крил  не  стало,
І  тільки  шрам,  що  на  спині,
Нагадував,  що  я  намарно
Не  там  літала,  не  в  ті  дні.
Та  в  тиху  зиму,  в  сніжний  вечір
Відчула  силу  на  плечах.
Я  дякую  тобі  так  гречно,
Що  ти  прогнав  мій  дикий  страх.
Подумала,  життя  –  не  крила.
Воно  те  саме,  я  така  ж,
А  у  мені  вже  друга  сила,
І  на  плечах  не  той  багаж.
Ти  просто,  ніжно  й  непомітно
Став  за  спиною,  обійняв,
У  серце  влив  вино  негрішне,
Попутній  вітер  дарував.
Немов  весну  в  долонях  чисту,
Приніс  ти  істину  просту,
Що  то  стрибок  був  ненавмисний,
А  зараз  –  злет  у  вишину!
                                                                     25.01.2011р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299909
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2011
автор: mari4ka