Із моря ніжний вітер навівав.
У барі було дві людини.
Бармен текілу вкотре наливав,
Годинник стукав: "Три години!"
Вже спали звірі, риби і птахи,
У ліжках носиком сопіли діти,
Лиш молодь верещала: "Всі лохи!
Гульбанити до ранку треба вміти!"
Усім хотілося у літі ще побути.
Майже закінчення дійшов сезон купання.
Із бару дискотеку було чути,
А між піснями звуки пляжного кохання.
Високий стільчик. І прекрасна дама
Пила текілу наодинці і п'яніла.
Наступна чарка. Знову нема лайма.
"Бармен ви що?" - вона заговорила.
Бармен вже мріяв про здоровий сон
І лиш почув клієнтки голос ніжний.
Секунда. Він до неї підійшов.
Відразу виправився й знов дрімати, бідний.
Ці очі..., очі дами мов озера,
Глубокі й ізумрудно чисті,
І довгі коси кольору смоли
Трішки заплуталися у намисті.
Роками вже була не молода,
Але обличчя було мов дитяче.
Текіла в горло лилась як вода,
І лиш язик пекло мов щось гаряче...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299722
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.12.2011
автор: Kenny