Відкриваючи двері у темну безвихідь
Він не думав куди піде.
Все, що було на думці згасло в огневі,
Він не знав куди шлях приведе.
І чого він ішов? Чого не спинився?
Куди його ноги вели?
І чому у вісні він так палко молився?
Чому не згасав в боротьбі?
Без компасу й карти міг загубитись,
Але мав мету у собі.
Може й сам сатана йому б підкорився,
Коли б знав про його думки.
Він ішов і тремтіли від холоду руки,
Його серце тверділо, як сталь.
Та в логічних стежках він заблудився
Окрутила його печаль.
Він згадав все, що стерла із памяті доля,
Він згадав дотик теплих долонь.
Неминуча пітьма його погляд накрила,
Через віру він втратив любов.
Хіба ж може так статись, що підуть в супротив
Вічні друзі Віра й Любов?
У світі страшному, де панує неспокій
Чи відновить свою віру в Любов?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299613
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2011
автор: Kate