Під горою,долиною річка Жван біжить,
Над водою біленькая хаточка стоїть.
Стоїть хатка біленькая не рік і не два...
Чого ж моя зажурилась сива голова?
Того вона зажурилась - у чужім краю
Доведеться помирати. На біду свою
Залишив я білу хатку,річечку малу,
Та душа моя ще й досі блудить по селу.
Кожен кущик,кожна стежка, ще раз, ще раз,ще...
Лиш згадаю,-і поллються сльози із очей.
У хатині, в самотині, батько й матір ждуть
Своїх діток завіяних. А вони не йдуть.
Біжить річка,хлюпочеться,ясени шумлять...
Тихше! Тихше! Я благаю! -
Батько й ненька сплять!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299543
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.12.2011
автор: Василь Царинюк