Для тебе надломив я шмат хліба
для ближньої
поміж сирен і викриків стоїмо
у волоссі твоєму зникненні
вони шукають нас кличуть
собаки безокі
вони підкопують золотоволосе дерево
і першим подихом з неба загине воно
ми підкопуєм тунелі у волоссі твоєму
я пам'ять віддав йому
я ніч і день зшивав там нитками свободи
зерня впало
і відродиться нове з землі і повітря
поміж сирен і викриків стоїмо
поміж тих хто плаче
ти кладеш мою руку собі на волосся
на останній раз на пам'ять
за волоссям не починається ніщо
скажеш ти
ніщо
навіть ми
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299523
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.12.2011
автор: Paul Prinzowski