* * *
Закотився
в ринви
Тихий
Сміх
Дощу.
А викотились
Сумні
потоки
Сліз.
* * *
Дощ поєднав
Небо і землю.
Довгі й прозорі
Його нитки
Швидко змотались
В срібні клубки
Калюж…
* * *
Із сірої хмари
На темний асфальт
Виплеснулась дощем
Душа
Бога.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299492
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.12.2011
автор: Володимир Шинкарук