Скажіть мені чом на дворі
Осіння мряка пише вірші?
Ми злі, голодні, як звірі...
Але ж не крайні ми, не гірші.
Чом мокнуть душі під дощем,
А ми так і не маєм щастя...
Чому в серцях осінній щем,
Коли же нам за це "воздасця".
А ми все терпим, все ідем...
За нами в вирвах лиш дорога.
Де ж наш обіцяний едем?..
І що в молитвах просим Бога?
А що, як крок перетворим у страшний біг,
Ламаючи усе на своєму шляху...
Не розбираючи доцільності доріг
І перетворим всі ілюзії в труху...
Молю я Бога - розуму нам дай
І в першу чергу тим владикам.
Нехай забудуть про свій рай,
Нехай згадають про велике...
Бо все проходить лиш вічний час,
Та ще велика пам'ять у народу.
Все стає на місце раз у раз,..
А потім важко вибратись з-під споду...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299194
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.12.2011
автор: Д З В О Н А Р