Ох, Бита дорога, розбита дорога,
Куди ти мене завела?
Покинувши хату на Господа Бога,
Тікав від тяжкого життя.
На відстані збігли у пошуках роки.
Без мене старіло село,
Терпіло й терпить негаразди допоки,
Надалі зійдеться й воно.
І вже не природою манить до себе,
Не тихим серпанком ріки.
Того вже немає, а може й не треба,
Щоб плакали скрипом хати.
А в думах хатина, що скраю стояла,
Де Бита дорога була.
Так хочеться вірити в те, що не сталось,
Та віри в душі вже чортма.
А хата, як мама, чекає, чекає,
Мене виглядає здаля.
Боїться, що скоро від туги сконає,
Бо ж поруч нікого нема.
Ох, Бита дорога, розбита дорога,
Тебе вже немає, а я
Спішу навпростець до старого порога,
Де сталася юність моя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299091
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.12.2011
автор: Г. Король