Осінь листя закружила,
Обірвавши їх з гілок.
А в душі моїй любов згоріла,
Як згоріла свічка й не завершився рядок.
Попіл тихо розлетівся,
І упав на землю тихим,ніжним полотном.
Надіявся на спокії він віднині,
Та не має спокою,у світі цім!
Люд розлючений,жорстокий,
Втоптав в багнюку не помітивши його,
Не задумавшись ні на хвилину,
Що втоптав любов мою єдину.
І тоді,друг мій вірний вітер,
Навіявши хмари темні,заплакав гіркою сльозою,
І сльози його в дощ перетворились,
В гіркі сльози холодної води.
Сльозами цими,він обмив забруднену любов,
Розігнавши хмари,сонечком зігрів,
І піднявши ніжним подихом до неба,
Він любов мою зцілив.
Грізним громом вдаривши,
Заніс любов у моє серце,
І навіки закував в кайдани,
Щоб не втратив більше,
Я,своє кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299050
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2011
автор: Immanu-El