По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.
Т.Шевченко
За селом, на видноколі,
Де вітри буяють,
Одинокая Тополя
З небом розмовляє.
Та Тополя – удовиця,
В неї – малі діти,
Попалила блискавиця
Їй зелені віти.
Загубила буря злая
І силу, вроду,
Вже Тополя не сховає
Діток у негоду.
Не роса – криваві сльози,,
В серці – біль нестерпний.
Якщо є ти, милий Боже,
То не дай ім вмерти…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299015
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.12.2011
автор: Володимир Шинкарук