Ти навчила мене любити
Хоч не знала цього сама.
В серці запахли квіти,
У серце прийшла весна.
Ти навчила мене любити,
Та до мене ти не полинеш.
Я ж нічого не можу зробити –
Як захочеш, так зразу покинеш.
Ти навчила мене любити,
Показала мені, що любов
Від цукру солодша, що гріха крити?
Від солоду душа болить знов.
Ти навчила мене кохати,
Ранком, коли бренить роса.
Ти навчила не зволікати,
Щоб з очей не скотилась сльоза.
Ти навчила мене кохати,
Та лиш себе кохати навчила.
До кінця мене хочеш ти взяти,
А сама, ти навряд чи любила.
Ти навчила мене кохати,
Вдячний я, і в душі десь нехай
Вільний звір, над яким правлять грати,
Виє гірко, і плаче – нехай!
Ти навчила мене жити,
Всередині осінь настане.
Та не буду, хоч хочу, тужити –
Часу й так відведено мало.
Ти навчила мене багато,
Та не всьому, чого ти знала.
Як боротись,скажи мені з катом,
Бо зима вже в душі настала.
Холод більший ніж мінус сорок
Обпалює мою шкіру .
І морозний охоплює морок,
Ти скажи, ти цього хотіла?
Ти навчила мене багато,
Мабуть цим ти мене і згубила.
Сама стала для мене тим катом,
З ким мені боротись хотілось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298960
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 09.12.2011
автор: Вася Тапкіна