Так тихо краплі по вікну стікають,
Й нагадують мені про кожний день
Що так вони від тебе віддаляють,
І так тривожать серце день-у-день…
Мабуть, цей дощ багато, але бачив,
І людям намагався змити «сіль»
Але мабуть, мені він не пробачив,
Що сам собі…я учинив той біль…
Залишився ще спогад в моїм серці,
Про ті чудесні й тихі дні
Але я взяв, та змив це,
І поховавши те життя в своїй душі…
-------------------------------------------------
Я не сумую, і не плачу,
Моя душа кудись далеко мчить
І я тебе ніколи не побачу,
А потім … моє серце тихо… замовчить…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298933
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2011
автор: Вальдемар Феруменко