Чого маєш,того не бажаєш,
Все життя синю пташку шукаєш.
Тільки пташечка тиха сумная,
Там літа,де надії немає.
Висота-вічна людськая мрія,
Не згасає примарна надія,
Навіть,певно,останню комаху
Тішить думка про синього птаха,
Бо життя це нічого не варте,
Коли плестись без мрії і фарту.
Тільки сильна і мужня людина
Бачить птаха в лихую годину.
Непокірнеє серце крокує,
Вірить в щастя і лиш торжествує.
Поважаю в людині я гордість,
Непідкупність і чистую совість.
Є людина,яка не плазує,
А шукає і птаха пильнує...
08,11,2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298879
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2011
автор: Руслана Сапронова