Кроками невпевнено нібито поломаний,
я не в змозі йти на зустріч до когось, взагалі
мій біль і так гіркий, пекучий ще й посолений…
плетусь слідом за тінями збираючи нулі,
стягую всю тишу, і з голими кишенями
лечу вперед з надією, що вже тепер не так…
всі ніби приймачі із новими антенами
дають мені поради,стирають з серця лак…
А насправді і нікому, зовсім не цікаво,
як руйнується з середини збудований мій дім,
і що робиться у ньому коли надто мало
відданості й правди. Світ навколо пантомім…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298868
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2011
автор: Юра...