Цим теплим вітром із Стокгольму,
Цим жовтим маревом вогнів,
Поміж цеглинами бруківок
Я залишитися б волів;
Безмежністю блискучих рейок,
Та непохитністю камінь
У собі вперто набирати
Колодязь весь чужих видінь;
Звиванням нот акордеону,
Як і солодкий звабний дим,
Повільно й довго видихати,
І відлітати разом з ним;
Кружлянням кавової пінки
Навколо долей і сердець,
Та зграєю літати ѓорлиць,
Вдивлятись в небо, у Стрілець;
А потім снігом опадати,
Ставати валом парасоль,
Той зупиняючи вмить спокій,
Лишати площі ноту "соль";
Та ще самотністю монети,
Де досі грав акордеон,
Неспішно волі привикати,
І поринати в довгий сон.
07.12.11
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298842
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2011
автор: M.E.(nachtigall)