Лишились в минулім майстри-ковалі,
Степів прикаспійських простори.
Де край суходолу, ділянку землі
Назавжди відрізало море.
Від людського ока за декілька миль
У гурті вітрів-бумерангів
Тут серед солоних розгнузданих хвиль
Зросло покоління мустангів.
Міцніли копита в ропі бурунів,
Вітрами заплутались гриви,
Гуляли на спинах гнідих скакунів
Осінні безжалісні зливи.
Ще й досі в табунщика ниє душа
Та спогади ранять, мов постріл,
Про те, як квапливо колись залишав
Утворений хвилями острів.
І чутиме довго, до скону років,
Від першої зірки до рання,
Як котиться з острова до берегів
Залишених коней іржання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298423
Рубрика: Вірші про тварин
дата надходження 07.12.2011
автор: Галина_Литовченко