Старий музикант посадив на плече
скрипку,
І, неначе у казці,
зробився вродливим і юним,
Знову спогади
тихо погойдують долі колиску,
Заплітаючи пальці
у туго напнуті струни.
Все забрали роки.
Зосталася лиш сила таланту,
Рветься музика в душу,
болить і ятриться, мов рана,
А заплакана скрипка,
старому, як світ,
музиканту
Непоголену щоку цілує,
мов жінка кохана.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298345
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2011
автор: Володимир Шинкарук