Зупиняла... Просила... Спинись...
Бо ж не все так у світі погано.
І як було завжди... Ти мені усміхнись.
Залікуй ту душевную рану.
Подивись як ятриться вона,
Як пече, як болить... Ти незнаєш.
Лиш у відповідь чую:" Яка ти смішна"
І назавжди у вир відлітаєш.
Не кидай... Не лети... Зупинись...
Повернися назад, я благаю.
А слова, мов луна відлітали кудись,
Ти не вернешся більше... Я знаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298262
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2011
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)