Порізаний не лезом, проколений не списом.
Це певно, навіть гірше ніж стріляний з гармати...
Можливо не свідомо, можливо неумисно,
Роздертий навпіл словом, яке ганьба казати.
Розпиляний в ошурки протертий через сито,
Задушений не паском, а голими руками...
Не знав куди сховатись, як очі відчинити,
Коли душа і тіло поштиркані кілками...
Запалений коханням і спалений у попіл,
Підкинутий до неба, розвіяний за вітром...
Видно злетів високо, як той безстрашний сокіл.
Дарма звикав щоденно від пестощів тремтіти…
Але ж згадай як славно торкати її плечі,
І відчувати подих, цілуючи волосся.
Вночі писати вірші, у день – чекати вечір…
Яке шалене щастя з тобою відбулося!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298171
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2011
автор: Віктор Нагорний