З твого́ боку сонця ув’язнені тіні
У морі втопили відсутність мети,
Лілеї на дні розчинились в камінні,
Відмовився човен твій далі пливти.
Безглузда безодня вродила неволю...
В глибинах, під співи горбатих китів,
Закрутиться в танці нестерпного болю
Останній з твоїх пост реальних світів.
У дикому вищирі шарпає хвилями,
Сягають до серця пінисті хребти.
Погризені сіллю, утомлені милями,
На гладі байдужій спливають хрести.
Осквернять могили розлючені води,
На цвинтарі пам'яті будять мерців…
То внутрішнє море здобуло свободу –
Безвихідь душі у безбарвності днів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298121
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.12.2011
автор: Ilsa