***
Я зараз піду, зачиню тихо двері
Й спущуся по східцях кудись у пітьму.
Я зараз піду, бо тобі вже не треба
Усмішка і очі, кохання й тепло.
Десь там за порогом життя й світ вирує,
Десь там за порогом мільйони людей,
Та біль у серденьку ніхто не втамує,
Бо він, як кохання, лише тільки мій.
Ти випив мене наче сік по краплинці,
Згубивши всі мрії свої й почуття.
За мить, залишившись уже наодинці,
З полегшенням скажеш: «моя й не моя…»
Я зараз востаннє погляну в ті очі,
Де більше немає надії і мрій.
І далі я буду, як зараз, щоночі
В пітьмі шепотіти: «ти мій, лише мій»…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297852
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2011
автор: Анжела Пампурак