Холодно. Дощик осінній сіється,
Жовте листя на асфальті спить.
Скоро сніг завіє і метелиця
В трубах ночі вітром задуднить.
І природа холодом бентежиться:
Он дерева плачуть по весні…
Янголом дорога в небо стелиться,
То ж чи виберу її, чи ні?
Скоро вітер прийде, напомаджений
Теплотою, подихом весни.
Скаже хтось, що я не врівноважений…
Може, й праві в домислах вони?
Та в природі все щось оновляється –
В кругообіг не вписались ми.
Дощ на вулиці все сіється і сіється…
Може все ж за янголом піти?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297451
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.12.2011
автор: Г. Король