Ввижаються дракони,
Знамення мерехтять в очах.
І вже здається, що це я.
Проте я знаю, що не ДЛЯ –
але ЧОМУ квіткам поклони
приношу і складаю, і стою,
замріявшись: у кожній з них
я бачу милую мою,
чарівную мою Оленку.
07.02.2003 (на лекції в КМАПО)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297284
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2011
автор: Розбишака