Хочеться буйства –
Щоб списи тремтіли у сполотнілих руках,
Щоб на шлях
Піна з коней летіла, і вороний мчав, як птах.
На вітрах
Голови буйні, вуса, чуприни –
“Хай гине лях!” –
А страх москалю віддамо – це його привілеї.
Хай буде так, як скаже старшина –
І ми запорука цього.
Ось дах вже палає, і сиплються іскри –
це рветься на волю Воно.
Воно кличе волю, Воно рветься на простір,
І очі для нього – вікно,
Крізь яке можна литись – дивитись, розкритись,
А можна злетіти і з ворогом битись,
І ще можна просто впасти й розбитись
В краплини
і дати нарешті умитись
І після бою до болю напитись,
З шолома звільнивши чоло.
Та ярмо не треба забути
на бидло вдягнуть, щоб воно
не дуже на ясла ревло.
09.11.2000
́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297273
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.12.2011
автор: Розбишака