Останній день. І сніг, і дощ, і сонце,
І попіл від кохання на землі.
Воно згоріло, легко так і просто,
Не залишаючи ні спогадів ні слів.
І на столі вже чорна кава стигне,
Шаліє вітер; холод за вікном.
Ми навіть попрощатися не встигли,
Тому запамятаєм все маніжним сном.
І дивно що не жаль того кохання,
А душу рве, і кидає в вогонь.
Тепер самотність й те німе чекання,
Холодний спокій знищених долонь.
Слова забуті... мить і вже немає,
Ні подиху, ні дотику, ні слів...
То й добре. Вороття назад немає,
З розірваного кругу зник весь біль...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297163
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.12.2011
автор: Наталька)))