Один за одним
твої дзеркала розбиваються
ми не бачимо себе ніхто не бачить нас
ми втікаємо від кроків твоїх і моїх
збиті колоссям мовчазно падаєм
цією землею ходили вже
Непривітливі із хрестами і кулеметами
священною казали вони
пахне годиною передостанньою
свіжими снопами світання пахне
ми згадуємо лежачи те
що ніколи не бачили
із закритими очима
моя рука в твої руці дихають разом
поряд край світу крокують навколо
і колосся співає елегійних пісень
сріблясто-гострих
запам'ятай мене зараз не таким як в люстерку
колосся щезне і сонячні промені нас віднайдуть
тоді ми не знаємо
один одного
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297162
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.12.2011
автор: Paul Prinzowski