Виглядає мати на дорозі сина,
У хустині білій дивиться у даль,
І сльоза стікає, ділась десь дитина,
Туга серце крає і гнітить печаль.
Вже багато років, як пішов із хати,
Залишилась мати, як палець – одна,
Почала хатина у землю вростати,
А синочка й досі з вирію нема.
І не раз здається вдалині дитина…
Та проходять мимо образи чужі…
І чекає мати, виглядає сина,
Є надія в серці, хоч і біль в душі.
І почув Всевишній мамині молитви,
Повернувсь додому, посивілий син…
І до ніг припала, сльози полилися,
Бо в житті у неї тільки він один.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296466
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2011
автор: Віталій Назарук