Бог дарував птахам одним лиш крила
Так думать прийнято в сучаснім світі
Кого літати думка не навчила,
Що котяться по колу і за вітром.
Замурувався хто в чотирьох стінах,
Скоса подивиться на того, хто летить,
Хто несе мрію на могутніх крилах.
Хоч їх не видно, та не згаснуть в мить.
Як зиркне він на цих крилатих.
Не зрозуміє, дурнями назве
Одягнений в казок героїв лати
Впродовж життя замріяність несе.
Ти не живи законами одними
Не бійся мріяти, і думку розвивать.
Тоді почуєш крила за плечима.
Розправ ти їх – пора уже взлітать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296452
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2011
автор: Вася Тапкіна