Над містом розквітали сиві хмари,
Обличчя шарпав вітер… До нестями
Кричав. У відчаї вигадував покару,
Вхопивши скроні змерзлими руками.
Розштовхувала сонних перехожих
Гроза, на плечі взявши програвач…
Летів униз, розхристаний, тривожний,
Назустріч небу… Стримуваний плач
Обпалював пронизливо-блакитні очі,
Утомлені від споглядання. Розпростерте
На мокрому асфальті тіло дощ лоскоче.
Сьогодні він отримав право вмерти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296442
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2011
автор: Ilsa