я більше не буду згадувати про нас
Все, я тобою ситий,
рани,як говорять, полікує час
своїм коханням сам же і битий.
Битий зрадою, правда не прямою,
досить з опущеною ходити головою
досить картати себе "а може?"
досить. З тобою не розділю я більше ложе.
ти перевела все у матеріальне,
гроші, твоє головне у світі,
а я дивлюся на фото банальне
там стоїш щаслива у вишневому цвіті.
Ти думаєш я не любив?
я був готовий зірку зняти з неба
за твій спокій я, напевно, би вбив,
а потім почув " Олег, вже не треба"....
де пропала любов і кохання?
де безсонні ночі в поцілунках до рання?
де просте слово " Я скучаю"
а тепер .." не дзвони, я не страждаю"..
згадай ранкову каву..
без цукру, але з поцілунком..
як з усмішкою згадували нічну ми забаву..
а я вірив що ти від богів була подарунком...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296401
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2011
автор: oleg lytvin