Час

Час  летить,  час  спливає.  Годинникам  ніколи  не  бракує  уваги.  Подивився  на  годинник  один  раз  -  перша  тридцять  сім.  Подивився  вдруге  -  перша  п'ятдесят  п'ять.  Тут  мені  прийшла  в  голову  думка,  що  можна  проводити  дозвілля  просто  поглядаючи  час  від  часу  на  годинник.  П'ять-десять  поглядів  на  годинник  -  і  вже  пора  їсти,  або  пора  спати,  або  вже  неминуче  треба  зайнятись  чимось  корисним.  А  часто  годинник  -  просто  паразит,  бо  він  -  джерело  відмазок  типу  "ще  хвилинка,  і  ...".
 Час  не  закручується  в  тривимірні  вузли,  як  можна  подивитися  в  багатьох  фільмах.  Таке  хтось  придумав,  аби  людям  було  лоскотно  в  мізках  -  це  таке  відчуття,  що  як  ніколи  дає  ясніше  відчувати  "Я  мислю,  отже  я  існую.".  Ніяк  не  пережити  двічі  один  і  той  же  момент?,  навіть  теперішній  момент  не  можна  вповні  пережити,  бо  він  постійно  вислизає  з  теперішнього,  і  треба  його  згадувати...  Дежа  вю  -  це  щось  скоріше  психічне,  а  не  пов'язане  з  часом.
 А  відчуваєте  тягар  минулих  подій?  Хотілося  б  мати  інші  початкові  умови,  чи  іншого  розвитку  сценарію?  Кому  б  не  хотілося  -  тому  ви  і  мрієте.  Нічому  з  того,  про  що  ви  мрієте,  ніколи  не  збутися  саме  в  тій  формі,  якої  ви  хотіли.  Постійно  знайдеться  дрібниця,  якщо  її  пошукати.  Ото  поменше  мрійте  і  робіть  що-небудь,  що  не  суперечить  моральному  закону.  Бо  завтра  можна  і  ногу  на  східцях  поламати,  і  в  поїзді  в  аварію  втрапити,  що  завгодно.  Таких  випадків  -  один  на  десять  тисяч.  Коли  я  дивлюсь  новини,  лишається  тільки  подумати,  що  тому  одному  сильно  не  поталанило,  і  все,  досить.  Не  можна  довго  думати.
 Страшно  подумати,  що  вічної  молодості  нема,  тому  бережіться  таких  думок...  А  ще  важливіше,  не  думайте,  що  вічності  нема,  бо  як  звихнетесь,  то  не  буде  кому  доживати  єдине  і  неповторне  ваше  життя.  Серйозно,  в  світі  повно  психів,  що  втратили  світлий  розум  саме  на  основі  ілюзій  чогось  вічного,  а  його,  як  виявилось  нема.
 Я  підозрюю,  що  можу  запросто  стати  психом  сам.
 Піду  краще  займусь  чимось  важливим.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296337
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.11.2011
автор: Jonny Evilko