Я тут, серед вас, іду рядом,
Відчути я хочу людське
Тепло, а вони, ніби стадо,
Ідуть і не бачать мене.
Штовхаюсь, кричу, та не чують…
Німіють долоні, вуста.
Розтрощені душі плюндрують
Строкаті до них почуття.
Даремно шукаю, що хочу,
Кругом сюртуки, сюртуки…
І я закриваю потроху
До них почуття на замки.
А ранок такий променистий…
Росою троянди горять.
То ж, може, попутав нечистий
Мене ? Чи то їх? Яку стать?
І хочеться, хочеться навстіж
Розкрити сюртук, як піджак.
Чи стріну тих, хто мене бачить?
Чи в дім закопаюсь, мов рак?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296142
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.11.2011
автор: Г. Король