Екстаз зриває трепіт з блідих вуст,
Навколо Тиша і лиш наші тіла,
Руки твої пішли у блуд,
А я сама не своя була...
Цілунки, які солодші за мед,
Пекли по юному тілу,
Тонка ілюзія, що світ зник,
Залишилась до самого вставання світила...
Всі накопичені ємоції за сотні літ,
Неначе стали благодаттю,
І мій місяць на небі поблід,
Сяючи на наші прокляття...
А серце б*єтья наче п*яне
І пульс повищує відчуття,
Що все це не востаннє,
Що все, що є, то є життя...
І ранок лагідним повітрям
Пробудить мене теплом,
І забуду, що ми смертні люди
І порину в нові почуття..............
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296125
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2011
автор: Даша Піддубна