Світанок. Місто. Сни.
Відлуння. Кроки. Світло. Шлях.
Іду. Вперед. Як завше,
Дивлячись під ноги…
На перші паростки весни
Між тротуарних плит. У небесах –
Літак. Ідемо. Хто? Не запитавши.
Але. Однак. Чому? Не знаю.
Тільки серця дзенькіт. І сни.
Мабуть. Нехай. Авжеж.
Дивились в небо четверо очей.
Напевне. Знаю. Теж.
Світанок. Місто. Сни.
Відлуння кроків.
Іду. Ще десь витає дух весни.
І паморозь. Міраж. Думки.
Проходить. Поруч. Ні? А все ж.
Хто? Вітер. Мабуть. Упізнав-таки.
Але… Втікають довгі тіні.
Шляхи. Зірки. Торішні квіти.
Їх доля – в полум’ї згоріти
Ще до наступної весни.
Усе. Що ж, спогади… І дні осінні
Збігають. Місто. Сни.
22.09.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296078
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2011
автор: Анастасія Витрикуш