Осіння пора добігає завершення,
Птахи залишать рідні поля,
І лише ворони кружлятимуть зграями,
Такими ! Що буде їх видно здаля ...
І щось взагалі на душі не весело,
Засніжені гори натхнень не дають,
Проходять роки все лишається "бежеве" ...
Щетина твердіє, думки сивіють ...
І все однаково незмінно незнане,
Учитись життя і померти тупим,
Багато чого і лишиться незнаним,
Не знаю як ви, я помру, ось таким ....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296039
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.11.2011
автор: Віктор Непомнящий